Є люди, які залишаються не лише у пам’яті рідних і близьких, а й у історії свого міста та країни. Таким був він — людина з великої літери, видатний громадський і політичний діяч, науковець, один із засновників «Просвіти» та НРУ, патріот, активний борець за незалежну Україну Олекса Новак.
П’ять років тому 30 липня його серце припинило битися… Олекса Новак відійшов у вічність на 84 році життя, залишивши по собі світлу пам’ять і сотні написаних сторінок про Україну.
Ми пам’ятаємо!
«Спливають останні осінні дні мого не короткого бурхливого життя. Чи досягнув я у ньому вершин того, до чого прагнув, рвався душею? Вочевидь, так. Ніколи не ледарював, роки пролетіли в шаленій праці, в пошуках істини. Відтак понад два десятки книг, брошур, сотні наукових і публіцистичних статей, кандидатська дисертація милуються звабливо перед очима, полонять розум довершеністю. Всі вони знайшли місце серед мислячих людей, хоча ні Міністерство освіти, ні владні структури ніколи й ніде не обмовились про них добрим словом, не отримав від них ні подяки, ні нагород. Правда, науковці і спеціалісти-фаховики, знайомі з моїми працями, завжди були в захваті від них.
Прожив життя без розкошів. Мав невелику благеньку пенсію, скромну квартиру на першому поверсі з вікнами на північ. Проте не переймався цим побутом, мене ніколи не залишав життєвий оптимізм, наснага до звершень.
Приносить мені радість і втіху моя велика рідня, дорогі діти, онуки, правнук, племінники. Вони шанують мій жертовний труд на благо рідного народу, боротьбу за його свободу й незалежність. Щира, незламна любов до своєї Вітчизни була тим стимулом, що ніколи не залишав мою душу, тому навіть у старшому віці ще працюю, веду активний спосіб життя. Тримаючи в руках перо, бачу перед собою яскраве благодатне сонце.»
Із книги спогадів О. Новака
«Відлуння минулих літ»