Рівненська крайова організація Народного Руху України | 097 88 94 633 | info@nru.rv.ua

8 листопада: Лувр відкрився для публіки

 
8_11_2

«Сю ніч зорі чомусь колючі,
як налякані їжачки.
Сю ніч сойка кричала з кручі,
сю ніч ворон сказав: «Апчхи!»
Сю ніч квітка питала квітку:
— Що ж це робиться, поясни?
Тільки вчора було ще влітку,
а сьогодні вже восени!»
Ліна Костенко

У народі 8 листопада вшановуючи Дмитра, вважали, що у цей час вже закінчується весільна пора. Тому і говорили: «До Дмитра дівка хитра, а після Михайла – хоч за попихала». Також люди говорили, що після Дмитра навіть горобці притихають: «До Дмитра і горобці під корчем пиво варять і голосно гуторять; а після приходить зима – і горобців нема!»
За церковним календарем 8 листопада вшановують великомученика Димитрія Солунського, преподобного Феофіла Печерського, мученика Луппа, преподобних Афанасія та Димитрія Басарбовського.
Іменинники 8 листопада:
Дмитро, Феофіл, Афанасій.
8 листопада народилися:
1885 – Африкан Криштофович, вчений геолог, палеоботанік, засновник радянської палеоботанічної школи.
1891 — Олесь Досвітній, український письменник. Один з організаторів Ялтинської і Одеської кінофабрик. Автор оповідань та повістей: «Алай», «Гюлле», «Нотатки мандрівника», «На плавнях», «Піймав», «Постаті», «Сірко», «На той бік», «Новели»; романів «Американці», «Хто», «Нас було троє», «Кварцит».
1517 — Дмитро Байда-Вишневецький, перший український гетьман (1550–1563), засновик першої Запорозької Січі на острові Хортиця, жорстоко страчений османами (повішений на гаку за ребро).
1758 — Мелетій Модест (світське ім’я — Михайло) Гриневецький, український церковний діяч, історик, джерелознавець, педагог, краєзнавець і колекціонер.
1868 — Марія Грушевська, українська громадська діячка, перекладачка, педагог. Дружина Михайла Грушевського.
1878 — Аврам Гребень, український лірник. Виконував думи, історичні, соціально-побутові, сатиричні пісні. З
1883 — Остап Луцький, український громадсько-політичний діяч, публіцист, поет, теоретик раннього українського модернізму, один з активних учасників літературного процесу початку ХХ ст.
1888 — Дмитро Ровинський, український актор і режисер, театральний діяч.
1891 — Олесь Досвітній, український письменник
1898 — Микола Ледянко, український письменник. Автор роману-трилогії «На-гора!», збірок оповідань і новел «Барило руде», «Сестра», «Аврал» та ін.
1908 — Михайло Різник, український шрифтознавець, книжковий графік.
1918 — Дмитро Прилюк, український публіцист, письменник, педагог, один з фундаторів українського журналістикознавства, професор Київського державного університету.
1935 — Дмитро Квецко, український дисидент, лідер й ідеолог підпільноорганізації «Український національний фронт» (1964–1967), багаторічний радянський політв’язень.
1938 — Володимир Веклич, український вчений, винахідник тролейбусного поїзда.

Події 8 листопада:
1793 — Лувр відкрився для публіки. Лувр в Парижі — пам’ятник архітектури і один з найбільших художніх музеїв світу. Історія створення Лувра налічує багато століть. Будівля була побудована як фортеця на правому березі Сени в 1190 році при короля Філіпа-Августа для захисту Парижа із заходу. У 16 столітті Карл V перебудував Лувр і перетворив його в житловий замок. Найбільш грунтовно Лувр змінився при Франциску I в 1546 році, коли була знесена і заново побудована значна частина замку. З тих пір Лувр перетворився на королівську резиденцію. Архітектор П’єр Леско і скульптор Жан Гужон надали Лувру той вигляд, який, незважаючи на численні послідували переробки, зберігся до теперішнього часу. У 1672 році Людовик XIII побудував Версаль, і туди був перенесений королівський двір. Лувр був покинутий і залишався порожнім до тих пір, поки в 1725 році Академія мистецтв не стала влаштовувати в Луврі художні салони. Вперше двері музею були відкриті для широкої публіки 8 листопада 1793 року. В основі зборів Лувру лежать колишні королівські колекції, а також колекції монастирів та приватних осіб. У Луврі зберігаються унікальні зібрання східних старожитностей, давньоєгипетського, античного, західноєвропейського (особливо французької та італійської) мистецтва.
1867 – у Києві створено постійний оперний театр. Тепер – Національний театр опери та балету України ім. Т.Шевченка. Оперою Олексія Верстовського «Аскольдова могила» розпочав свій перший сезон постійний оперний театр у Києві (нині — Національна опера України).
1917 — більшовики захопили Зимовий палац у Петрограді, II з’їзд Рад проголосив перемогу більшовицької революції.
1927 — Закладено Дніпровську гідроелектростанцію потужністю 650 тис. кінських сил.
1935 — У Чернігові відкрито Літературно-меморіальний музей М.М. Коцюбинського.
Чи знаєте ви, що:

08_11

Дмитро Вишневецький увійшов в народні думи під іменем Байди – безтурботним гультіпакою, що тільки й знає пити мед-горілку і, здається, зовсім не має ніякого іншого клопоту… Насправді князь Дмитро Вишневецький був непересічною натурою, видатним полководцем , умілим дипломатом. Головними рисами його були лицарство і молодецтво.
Він став першим, хто вирішив покласти край турецькому й татарському пануванню в південних степах України. Зібравши під своєю орудою чимале військо, він організував сміливі походи в Крим, громив турецькі фортеці на Чорному морі. Але гетьмана зрадили й відправили до турецького султана.
За народними переказами, султан придумав для Вишневецького мученицьку смерть: його зачепили гаком за ребро і чекали, що він благатиме, аби його зняли. Хроніка Мартина Бєльського повідомляє, що Вишневецький провисів на гаку три дні. І весь час лаяв султана, його рід і його віру. Розлючений султан наказав яничарам застрелити Дмитра Вишневецького, ненависно званого турками «Дмитрашкою». І яничарські стріли обірвали буремне життя православного князя Дмитра Вишневецького і народили на віки «Байду молодецького» — нескореного ніким козака-лицаря, що «в Цареграді на риночку та п’є мед-горілочку».
Героїчна смерть справила сильне враження на українських землях. Про нього склали пісню. І вона збереглась протягом чотирьох століть на всіх землях, де проживали осіло українці — від Кубані до Бескидів.
Малиновий прапор козацтва — це пам’ять козацтва про гетьмана Д. Вишневецького. Бо той особистий штандарт князя Вишневецького — срібний хрест і золоті півмісяць і зірка на малиновому полі, під яким запорожці ходили разом з ним у перші походи проти степової орди — передався в майбутньому на знамена Запорозької вольниці.

Джерело (http://ridna.ua/2015/11/8-lystopada-tse-tsikavo-znaty/)